Вчорашній день розпочався з привітань та заковиристого питання: Ти рибалка, чи рибоїд? Щоб витримати марку, і, як мовиться, не виставитися на посміховище, довелося зробити розумний вираз обличчя і промовчати. Рибалкою себе не вважаю, хоча є і вудки, і спінінг, і навіть човен. Все ніколи приділити увагу сидінню на березі ставка чи річки, втупившись в прикипілий до води поплавок, і чекати своєї «золотої» рибки. Звичайно і в неділю були справжні фанати своєї справи, які терпляче чекали , доки на гачок причепиться якась відчайдушна рибинка. Але у мене склалося враження, що минулої неділі всі інші рибалки відпочивали своєрідним способом. Люди виїхали на природу і гуляли: варили уху, смажили шашлики зрозуміло, що не з риби, пили горілку і не тільки її, слухали музику, співали і… купалися. Це і зрозуміло. Адже навіть від риболовлі, як форми масового відпочинку, теж потрібно колись відпочивати. Що і робили гадячани минулої неділі.
Свято під назвою День рибалки відзначають кожної другої неділі липня. Воно є практично загальнонаціональним та відзначається навіть людьми, які жодного разу в житті не тримали в руках рибальську вудку.
Рибалки вважають себе особливою категорією людей. Хоча свято відзначається не так давно, сама риболовля є одним із головних занять людини. Сьогодні нею займаються не тільки на аматорському рівні, але і на професійному. Не дивно, що свято відзначають у розпал літа, адже в цей період року для рибалок відкриті всі моря й річки.
День рибалки святкують у багатьох країнах світу. Та особливий колорит воно отримало в країнах пострадянського простору. У цей день всі члени унікального братства рибалок вітають одне одного і всіх, чиє життя пов’язане з видобутком і переробкою риби.
В Гадяцькому краї професійних рибалок немає. Коли не рахувати орендарів ставків. Немає і підприємств по переробці риби, хіба що десь примітивно (для себе), але від цього свято не втрачає своєї актуальності. А все тому, що є величезна когорта любителів цього виду відпочинку на природі.
Василь Глухота.