У ГАДЯЧІ ЗАПРАЦЮВАВ ПУНКТ СОРТУВАННЯ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ
Макулатуру приймають по 2,6 гривні за кілограм, ПЕТ-пляшки – по 3,5 грн./кг, плівку – по 7 грн./кг, металеві баночки з-під пива і напоїв – по 12 грн./кг, склотару – по 0,35 грн.
24-річний підприємець Антон Шульга після закінчення Київського політеху поїхав у гості до свого друга з Німеччини. Той живе в маленькому містечку з населенням до п’яти тисяч осіб. Там гадячанин уперше на практиці побачив, як німці поводяться з побутовими відходами – усе сортується. Біля будинку стоїть п’ять баків, куди окремо складають сміття. Навіть ПЕТ-пляшки сортують за кольором. У супермаркеті здають порожні пляшки – автомат видає чек на 25 центів за кожну. Вони з другом здали порожні пластикові пляшки й на ці кошти знову купили сік. Це дуже зацікавило гадячанина і він вирішив створити подібний бізнес і в своєму місті.
Батьки починання підтримали, інколи навіть на сортуванні працюють. У них свій бізнес, пов’язаний з комп’ютерною технікою. На той час, а це був початок року, батько Антона повернувся з війська (підприємець Олександр Шульга був учасником АТО). Син вирішив створити свою справу. З дитинства збирався стати підприємцем, бо знав, що якщо і працюватиме до десятої вечора, то для себе. З неба нічого не впаде.
Підприємство організував на території організації СУ-1 (на виїзді з Гадяча у напрямку Липової Долини). Узяв в оренду старий цегляний сарай площею 200 квадратних метрів, поставив двері, прибрав територію навколо. У січні купив вантажну машину, у квітні вже почалась робота. Встановив прес для паперу, який купив у Рівному, придбав додаткове обладнання. Коли завозять багато сировини, частину складають на дворі під плівкою. Другий пункт приймання організував поряд по вулиці Полтавській.
«Нашим людям чомусь соромно здавати вторсировину, а німці навпаки – на крутих тачках привозять»
– Почав їздити по селах, по магазинах. Там, де до цього ще збору вторсировини не було. Люди ставились із недовірою, спочатку брати участь у цьому не хотіли, а потім, коли спробували, позбирали й за перші місяці отримали по 200-300 грн, то з’ясували, що можна за фактично непотріб отримати до тодішньої зарплати 1400 ще до 400 грн. До цього люди все палили, або наймали трактор, щоб вивезти сміття в ярок. А зараз машина приїде і вивезе, ще й гроші заплатить, – розповідає Антон. – Я забираю з магазинів, потім сортую: біле скло до білого, пляшки кожного заводу розкладаємо окремо: «Славутич», «Оболонь» «Чернігівське», «Рогань». Щойно назбираємо від 5 до 10 тис. пляшок, машини виробника напоїв самі забирають. Ми кожну пляшечку миємо, алюмінієві кришечки складаємо окремо. Так само по пластику, сортуємо за кольором. За зміну обробляється до двох тисяч пляшок. Бите скло окремо відкидаємо, потім його забирає 30-тонна фура. Макулатуру за допомогою пресу складаємо в тюки по 300 кг. У нас налагоджені зв’язки з п’ятьма заводами України.
З громад першою почала співпрацювати Мартинівська сільрада – сільський голова поставив баки й Антон їх обслуговує. Відходи вже відсортовані: ПЕТ і скло окремо. Людина зібрала в мішечки, приймальник їх зважив, розрахувався за роботу. Жителі Сергіївки та Книшівки тепер теж збираються здавати вторсировину.
– Поставлю ще один прес, який замовив у Чернівцях – ще 15 тонн щомісяця перероблятиму. Готуємо ще одне приміщення, бо місця не вистачає. Хочу в Харкові замовити й по місту розставити 10 яскравих жовтих баків під ПЕТ-пляшку, алюмінієві баночки, пластик. Контейнери будуть із табличками: «Заповнений бак? Телефонуйте за номером…». Таким чином машина буде приїздити й забирати. Саме для цього в серпні купую другу машину, щоб була гарантія вчасного збору сміття. Також планую в кожному мікрорайоні організувати приїзд машини за графіком певного числа. Будемо важити на місці й одразу виплачувати гроші. Спробуємо, наскільки це приживеться, – ділиться планами молодий підприємець. – Є невелика проблема в людях. Чомусь соромно здавати сировину. Буває, що намагаються привезти пляшки або рано вранці, або ввечері, що ніхто не бачив. За кордоном, навпаки, – на крутих машинах привозять здавати. У них дуже в ціні таке дбайливе ставлення до природи.
Антон має мрію – переробляти пластик на місці, виготовляти полімери, гранулятор. Потім із нього робитимуть нову ПЕТ-пляшку. Для цього потрібен великий ангар і до 20 працівників. Так працює його знайомий. Якби сміття почали сортувати в масштабах міста, то з’явились би робочі місця. Бізнес уже почав себе виправдовувати, тепер Антон не вкладає додатково власних коштів. Всі кошти, які заробляє, йдуть на розширення виробництва. Міська рада пообіцяла дати дозвіл на майданчики під баки.
Під час практичного тренінгу для менеджерів міста за підтримки Міністерства Культури України «Пілотні культурні ініціативи для локальних змін» (ми писали про це в минулому номері) гість із Польщі Вітек Хебановскі оглянув виробництво, високо його оцінив і запросив Антона до Грузії, пообіцяв надати всі можливості для створення подібного виробництва.
Ілля ВОВК